Питання-відповідь

Компанія залишає за собою право вибірково відповідати та публікувати відповіді на питання.

Також ми надаємо платні on-line консультації, вартість - від 50 грн.

П.І.Б.*:
E-mail*:
Питання*:

Як писати звіт про аналіз діяльності медичної установи, якість медичної допомоги?

Аналіз якості – це документ, який дуже індивідуальний для кожної медичної установи. Все залежить від структури, спеціальностей, за якими працює медичний центр тощо.

На нашому сайті в розділі «Акредитація» можна скачати зразок даного документа: http://www.medconsulting.com.ua/ua/akreditatciya-medichnih-zakladiv/

Можливо, Вам допоможуть нормативні документи з питань якості медичних послуг, наприклад:

- Наказ МОЗ від 24.02.2010 № 163 "Про управління якістю медичної допомоги"

- Наказ МОЗ України від 02.11.2011 № 743 "Про затвердження Індикаторів якості медичної допомоги",

а також ціла низка інших наказів та проектів МОЗ України, що регулюють якість надання медичних послуг.

Наша компанія надає послуги з підготовки документів для акредитації медичних установ.

Звертайтесь – завжди раді співробітництву!

докладніше

Чи треба отримувати ліцензію на лікувальну фізкультуру та який диплом потрібен для її отримання?

Якщо лікувальна фізкультура, якою Ви займаєтесь, необхідна для реабілітації або лікування якоїсь хвороби, тобто грубо говорячи є частиною лікування, тоді це розглядається як медична практика та на неї треба отримувати ліцензію. Позиція Міністерства охорони здоров’я з цього питання така ж, як і відносно ліцензування масажу (дивіться лист МОЗ від 15.05.2008 р. N 21-30-33-24/288 Щодо деяких роз'яснень з питань ліцензування).

Ліцензію на такий вид діяльності зможе отримати лікар, який пройшов спеціалізацію по «лікувальній фізкультурі» або «лікувальній фізкультурі та спортивній медицині». Теоретично можливе також отримання ліцензій молодшим спеціалістом, тобто, наприклад, медичною сестрою, але при самостійній роботі (без лікаря) за такою ліцензією можливі складності, оскільки за Наказом МОЗ про лікувальну фізкультуру N 614  «п. 3 Медична сестра працює під безпосереднім керівництвом лікаря з  лікувальної фізкультури чи керівника кабінету лікувальної фізкультури, який призначається з числа середнього медичного персоналу (при кількості посад 3 і більше).»

На практиці  в лікарнях часто посади лікарів або керівників кабінетів з лікувальнох фізкультури займають спеціалісти з фізичної реабілітації, тобто які мають немедичну освіту, і це цілком законно. Про випадки отримання такими спеціалістами ліцензії нам нічого невідомо, але це питання, у випадку необхідності, можна уточнити в Міністерстві.

докладніше

Як правильно зазначити найменування посади керівника закладу охорони здоров'я?

Як правило, питання найменування посади керівника закладу охорони здоров'я та розмежування повноважень між директором (генеральним директором), що є керівником юридичної особи, та керівником закладу охорони здоров'я, який створений цією юридичною особою, є досить гострим для закладів приватної форми власності.

Відповідно до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.02 № 385, керівники закладу охорони здоров'я можуть обіймати наступні посади:

  • Генеральний директор
  • Директор
  • Головний лікар
  • Головний державний санітарний лікар - головний лікар
  • Начальник
  • Завідувач

На практиці дуже часто не зрозуміло, чи може заклад охорони здоров'я функціонувати безпосередньо під керівництвом директора (керівника юридичної особи), або потрібно обов’язково призначити ще й головного лікаря закладу. У відповідності до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 (Охорона здоров’я), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 р. N 117, керівник закладу охорони здоров'я  має відповідати наступним кваліфікаційним вимогам:

- повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина";

- проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з "Організації і управління охороною здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо);

- наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності.

Отже, назва посади керівника закладу охорони здоров'я  може бути як «директор» («генеральний директор») так і  «головний лікар». Головне, щоб особа, яка займає цю посаду, відповідала єдиним кваліфікаційним вимогам,  що  встановлюються  центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, тобто Міністерством охорони здоров'я.

докладніше

Чи можна вважати медичний заклад акредитованим, якщо він пройшов акредитацію за старими Критеріями, наказ про затвердження яких не був зареєстрований в Міністерстві юстиції?

Заклад охорони є акредитованим, якщо він має акредитаційний сертифікат та пройшов акредитацію.  Впровадження нових критеріїв та стандартів акредитації ніяк не впливає на вже акредитовані заклади охорони здоров’я.

Отже, заклад охорони здоров’я вважається акредитованим до збігу чинності наявного акредитаційного сертифікату.
Однак, у випадку якщо суб’єкт господарювання бажає оскаржити рішення щодо присвоєння йому певної акредитаційної категорії, на підставі того факту, що наказ МОЗ № 92  від 24.02.2007 «Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів» не був належним чином зареєстрований в Міністерстві юстиції України, він може звернутися до суду в порядку, передбаченому ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, якою визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів; зокрема її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень.

докладніше

Чи є правомірними вимоги Державної інспекції ядерного регулювання України у необхідності отримання ліцензії на право провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання медичним закладом.

Відповідно до п.6 ст.9  Закону України  «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії підлягає ліцензуванню. Законом України від 08.02.95 р. №39/95-ВР «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»  встановлено, що використання ядерної енергії -  це  сукупність видів діяльності, пов'язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання  у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з радіоактивними відходами.
Джерело іонізуючого випромінювання відповідно до ст.1. Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» – це будь-який  фізичний об'єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.
Відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 року N 1370-XIV використання джерел іонізуючого випромінювання - один з окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії, що включає такі види робіт з джерелами іонізуючого випромінювання: експлуатація, технічне обслуговування, зарядження-перезарядження, перетарювання, ремонт, налагоджування, проведення випробовувань з метою визначення технічних характеристик та перевірки на герметичність; введення та виведення з експлуатації установок, що містять джерела іонізуючого випромінювання; монтаж та демонтаж, зберігання  (крім  транзитного  зберігання  під  час перевезення), отримання (придбання) та передача (збут), у тому числі з метою постачання.

Проте слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. N 912 затверджено перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких звільняється від ліцензування.

Отже, якщо Вашого джерела іонізуючого випромінювання в зазначеному вище переліку немає, вимоги Державної інспекції ядерного регулювання України є правомірними.

Звертаємо увагу, що відповідно до ст. 17-1. Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії несуть відповідальність за провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії, щодо якої законом встановлені вимоги обов'язкового отримання ліцензії та/або іншого документа дозвільного характеру і реєстрації, без одержання таких документів або реєстрації - штраф у розмірі від п'ятисот до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (Детальніше про порядок і розміри штрафів див. Постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1996 р. N 708 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів та накладення штрафів на підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт»).

докладніше1 ... 161718192021
© Медконсалтинг. Всі права захищено. 2011-2017.
м. Київ, вул. Ушинського, 40, 2 поверх, офіс 219
(поруч з Єдиним вікном МОЗ)
тел.: +380 (44) 466-11-46
моб.: +380 (67) 796-11-36